Євромайдан. Вихід з тупіка

Якщо протестувальники заблокують усі установи державної влади це повинно б було привести державу в стан повної недієздатності і як наслідок до відставки усіх керівників, а в подальшому - до люстрації в усіх владних кабінетах. Але чомусь слабо віриться, що наш президент на таке “поведеться”. До того ж це далеко не найпростіший варіант, як на мене є легший.

Майдан. Як це було

На момент, коли я пишу це, остаточно не відомо чи підпише Україна Угоду чи ні. Як на мене вірогідність позитивного результату мала. Але ясно, що ЄвроМайдан повинен сьогодні скінчитись. Вже у вечорі він втратить будь-яку мету, ми або будемо святкувати, або вимагати буде просто нічого, бо мить коли треба було скзати “так” буде позаду. Разом з тим ЄвроМайдан переміг вже, в Європі вже побачили, що навіть якщо влада України, чогось (не) робить, це не означає, що так дума народ України. А люди ще раз відчули, що влада це вони. Було б важливо, щоб вони не забули це протягом наступних 2-х років, а це в великій мірі залежатиме від того, як завтра закінчиться майдан і чим ми усі займемося далі.

Пропонують коротко оглянути перебіг подій, за останній тиждень. Можливо я буду не зовсім вичерпним, але і не ставлю такої мети. Так це побачив я.

Маєш мрію. Просто візьми і здійсни її

«Ми часто робимо мрією усього життя те, що можемо реалізувати вже до кінця тижня».

Найперший автобус зі станції відходив о 13:00. Вже через 15 хвилин він проїжджав повз села і поля. З квитком до кінцевої, вже в дорозі намагаюсь розібратись, що воно за Чапаївка. Телефон погано ловить мережу, тому тільки Козельщині розумію, що Чапаєвка не потішить різноманіттям туристичних об’єктів. З вікон відкривається вид на величний собор, що височіє над селищем, а і справді, чому їхати до кінцевої, якщо і в Козельщині можна знайти щось цікаве.

«СЄВАСТОПОЛЬ НАРМАЛЬНИЙ» Як Севастопольці на конкурсі молодих виконавців змагались

100 тис. грн для зйомок власного кліпу на “М1” отримає переможець конкурсу молодих талантів. Саме за цим призом приїхав гурт “HANN WITH GUN” з Севастополя. Репортаж «з-за куліси».

В Київ до Зеленого театру 7 вересня з’їхались найкращі молоді виконавці з 16 міст України. Вони перемогли в регіональних конкурсах, що тривали з червня. І ось в притул наблизились до омріяної перемоги, власний кліп на “М1” з бюджетом в 100 тис грн. – приз за перше місце. Головна інтрига підтримується ще й тим, що переможці будуть визначені за результатам глядацькго голосування. Яке триває в два способи: відправиити СМС з номеро гурту і  онлайн на сайті фестивалю. 

Пластуни новаки, украінські скаути, діти до 12 років

Це інтерв'ю в повній його версії, не буде публікуватись, бо брав я його для "Пластового порталу", а пластунам не цікаво читати найпростіші речі про себе. Але як на мене саме так воно найбільш цікаво, тож раджу набратись терпіння і дочитати до кінця.

Коли ми говоримо про Пласт, то чомусь одразу уявляємо собі підлітка, дівчину або хлопця, в однострої, з наплічником на фоні наметового табору, що вміє розпалити одним сірником вогнище. Але це уявлення не зовсім вписується не менш важливий за юнацтво улад пластунів новаків. Звісно це не даремно, адже юнаки є найактивнішою частиною Пласту.

Але новацтво є не менш захопливим і можливо навіть важливішим етапом виховання в Пласті. Тож що таке новацтво, які його особливості, як і при яких умовах виникав цей улад, які зміни відбулись протягом часу його існування, з якими проблемами і складнощами зіштовхуються вихвоники та старшина уладу та які плани і завдання собі ставлять. На усі ці питання будемо шукати відповіді в розмові ст. пл. гетьм. вірл. Оля Герус, ЧоК, Крайова Булавна УПН 2010-13 роках, сьогодні член КПР, відповідальна за фінанси.

Про романтику війни...

"...Лишь потом 

Кто-то долго не сможет забыть, 

Как, шатаясь, бойцы 

Об траву вытирали мечи..."

          

          В. Цой 

Коли пролунав перший постріл, все що я уявляв собі про війну втратило будь-який зміст. Все чому нас вчили, все про, що нам розповідали, все про, що колись я читав в книжках, все що ми пробували на тренуваннях і маневрах...

Відповідати все ж прийдеться, рано чи пізно

Загалом відчуття було таке, ніби нічого особливого не трапилось. Напевно насправді так і було, я нічого не зробив дивовижного, чи незвичайного, чи огидного. Я усього лише підняв слухавку і відповів на декілька запитань і все, я навіть не планував нічого, у мене не було ніякого умислу, я не хотів нікому нічого злого, я усього лише взяв слухавку і відповів на пару запитань. Але після того, як я її поклав, світ повністю змінився. Перші декілька секунда я взагалі не усвідомлював, що саме трапилось, потім з'явилась підозра, а за пару секунд з'явились ці двоє, узяли мене і потягнули, світ обірвався...

Пам'ятаю, що стою я і думаю...

Всесвітній бій

Вони стояли один супроти одного. Як довго і сильно обидва прагнули цієї зустрічі, як довго і наполегливо вони боролись один проти одного, як довго і старанно вони будували плани своїх наступних дій. Обидва знали, що будуть робити після перемоги!!! А після програшу... поразка для кожного означала кінець!

"І ВНОВЬ НАЧИНАЄТЬСЯ БОЙ"

Сторони конфлікту все ті самі я-логіка і я-емоція.

Після цілковитої, як здавалося на минулому тижні, перемоги логіки і встановлення республіки “Я-сама врівноваженість”. Емоції вчиняють безпрецедентну по своїй зухвалості агресію.

Як розгортались бойові дії.

Помилки, що тривають роками

 Ми йшли вздовж Лопані, потім піднялись якимось узвозом, вже не пам’ятаю яким саме, на площу Конституції, потім по Сумській в сторону площі Свободи. Ми йшли додому, хоча жили в різних кінця міста, але власне і йшли ми дорогою, яка не вела ні одного з нас додому. Ми йшли і переважно мовчали, хоча йшли для того, щоб поговорити. Ми йшли, а на вулиці був листопад... цієї осені зруйнувалось багато моїх мрій, які на початку вересня, здавались дуже реальними, здавалось, що все це запорука мого успіху і, що все це, вже майже дійсність. Ми йшли після чергового засідання, яке вже вів не я, але на якому я досі намагався “протиснути” одне очевидне майже для усіх рішення, яке було таким багато років до мене і багато після мене буде очевидним так само, яке сьогодні остаточно відхилили, як я не намагався переконати усіх в його необхідності.

Забий на гру під назвою "Україна"

А я не хочу брати участь в грі під назвою "Україна"

Я думаю, що перше питання, у людини почувши це буде так: “що значить не хочеш?”

А як на мене ключове питання було б: “що значить гра?”

Так саме гра. Гра під назвою Україна, Російська Федерація, Сполучені Штати Америки, Євросоюз, міжнародна політика, ООН, НАТО... 

Паління - демократія, чи маніпуляція

Зараз коли в Україні прийняли закон про обмеження для паління: реклами, паління в закладах громадського харчування... Багато людей заговорили про обмеження їхніх прав, нарікати на демократію, що мовляв діє тільки в інтереса більшості, а усі інші не цікаві їй і що мовляв є інші проблеми крім паління.

Не люблю дивитись старі фотографії

Був день повернення в минуле. В те минуле, коли в мріях ми "рятували світи" і нас таких було багато, коли фраза "я не хочу жити в такі країні" не означала "я збираю документи на еміграцію", а всі хто її чув знали, що сказано "друзі ми зробимо все, щоб щось змінити", коли ми прокидались в чужих містах і квартирах не тому, що "був хороший вечір і я не знаю як я сюди потрапив", а тому, що їздили по всій країні по семінарам, тренінгам, проектам, мітингам, таборам і нас скрізь раді були прийняти.

Хочеться, як хочеться, але хочеться, як правильно...

П’ятниця, вечір, робота закінчилась, до зустрічі ще година, але не буду їхати додому, бо потім не встигну, а вона ж так просила щоб ми сьогодні зустрілись. Погуляю містом. Холодно, але нічого.

Саме цього ніколи не було, було подібне. Але могло бути і так

Сидів якось зі знайомив, в більшості мовчали.

Знаєш, кажу я йому, буває ситуація: посваришся з друзями, хорошими друзями, махнеш рукою, скажеш, щось на зразок "Та пішли ви" і підеш сам десь розвіятись.