Маєш мрію. Просто візьми і здійсни її

«Ми часто робимо мрією усього життя те, що можемо реалізувати вже до кінця тижня».

Найперший автобус зі станції відходив о 13:00. Вже через 15 хвилин він проїжджав повз села і поля. З квитком до кінцевої, вже в дорозі намагаюсь розібратись, що воно за Чапаївка. Телефон погано ловить мережу, тому тільки Козельщині розумію, що Чапаєвка не потішить різноманіттям туристичних об’єктів. З вікон відкривається вид на величний собор, що височіє над селищем, а і справді, чому їхати до кінцевої, якщо і в Козельщині можна знайти щось цікаве.

За  15 хвилин був біля собору. Як виявилось Козельщинський собор Різдва Богородиці, знаходитися на території однойменного жіночого монастиря. Собор побудований в 1906 році. Раніше (в 1981 році) на місці собору була побудована невелика капличка для чудотворної ікони Козельщанської Богоматері, до якої звідусіль йшли віруючі, говорили, що ця ікона зцілила Марію Капніст, дочку Володимира Капніста, місцевого поміщика, саме через те, що вірян було багато, і побудували великий собор. Навколо собору, розташовано ще декілька цікавих будинків, що належать монастирю, який починає розвиватись 90 роки ХІХ століття.

Собор Різдва Богородиці. Побудований в 1906 році

Будинки монастиря Різдва Богородиці

Крім монастиря виявилось дивитись більше і нема на що. Місцеві жителі, до яких намагаюсь звернутись з питанням: «А що у вас цікавого», - це підтверджують. Вже в селищній раді, що знаходиться в маленькому одноповерховому будинку розповіли про численні дитячі гуртки в будинку культури та нещодавно відреставровану районну бібліотеку. Саме бібліотека, яка знаходиться в колишньому школі для хлопчиків, що діяла на початку минулого століття при монастирі, і врятувала подорож.

Ольга Іванівна показує папки
з вирізками з газет

В співробітники бібліотеки виявились привітними співрозмовниками, які з радістю розповіли про культурне життя в селищі. Тільки на базі бібліотеки чотири клуби: шанувальників православної книги, що має один з найбільших фондів хрестиянської літератури в області, «Брейринг», літературно мистецька вітальня «Гармонія». Та  найцікавішим для мене став клуб «Берегиня», яким займається співробітниця бібліотеки Ольга Іванівна. Вона збирає вишиті рушники з усього району, багатьом тих, що вона знайшла понад сто років. Мене провели в маленький музей на другому поверсі, стіни якого повністю обвішані рушниками. Ольга Іванівна, побачивши що я готовий слухати, багато розповідає про те, як вона збирає рушники, про родинний етнографічний музей, який нещодавно створили в районі, дістає багата папок, в яких купа вирізок з газет, присвячених історії району, монастиря.

Портрет  Т. Шевченка,  колекції рушників в Районній Козельщанській бібліотеці.

Рушники, з  колекції рушників в Районній Козельщанській бібліотеці (ця і наступні дві фотографії)

Близько двох годин був в бібліотеці, вийшов з відчуттям повного задоволення. І не дивлячись, що на вулиці сутеніло, вирішив, що додому поїду автостопом. Вийшов на дорогу і одразу зловив машину, дуже колоритний водій з Москви, всю дорогу розповідає, свою історію, що він хоче перебратись до України, і що у нього тут наречена. Так вже за годину я дома.

Хто не мріяв, прийти на вокзали, взяти квиток на найближчий рейс до кінцевої і поїхати світ за очі, ця думка здається завжди такою нездійсненною. Як виявляється все дуже просто, варто лише почати втілювати мрію в життя, прийти на вокзал і купити квиток.