Пластуни новаки, украінські скаути, діти до 12 років

Це інтерв'ю в повній його версії, не буде публікуватись, бо брав я його для "Пластового порталу", а пластунам не цікаво читати найпростіші речі про себе. Але як на мене саме так воно найбільш цікаво, тож раджу набратись терпіння і дочитати до кінця.

Коли ми говоримо про Пласт, то чомусь одразу уявляємо собі підлітка, дівчину або хлопця, в однострої, з наплічником на фоні наметового табору, що вміє розпалити одним сірником вогнище. Але це уявлення не зовсім вписується не менш важливий за юнацтво улад пластунів новаків. Звісно це не даремно, адже юнаки є найактивнішою частиною Пласту.

Але новацтво є не менш захопливим і можливо навіть важливішим етапом виховання в Пласті. Тож що таке новацтво, які його особливості, як і при яких умовах виникав цей улад, які зміни відбулись протягом часу його існування, з якими проблемами і складнощами зіштовхуються вихвоники та старшина уладу та які плани і завдання собі ставлять. На усі ці питання будемо шукати відповіді в розмові ст. пл. гетьм. вірл. Оля Герус, ЧоК, Крайова Булавна УПН 2010-13 роках, сьогодні член КПР, відповідальна за фінанси.

Привіт Олю, Хотілось би присвятити нашу розмову темі історії новацтва та особливостям цього уладу. Тому першие питання буде: якіз основні історичні віх в розвитку уладу?

Наймолодші діти у Пласті з’являються буквально зразу, коли з’явився Пласт у Львові. При товаристві «Січ» відділення, яке називалось «Соколята», маленькі хлопці зазвичай, вони займались військовою муштрою, тобто вони ходили рівними рядами такі, як впоряд пластовий. Коли бала Першої світової війни то все трохи притихло.

Другим визначним етапом був повоєнний час. Тоді відбувались такі з’їзди: «Пластові команди», і вони постановили собі, що хочуть вивчити, як працювати з дітьми такого віку. Робота з дітьми тоді базувалась на темі «Мауглі», тоді навіть придумали якісь там проби, які називались дуже смішно: «бистронога лань», «гострий нюх», «швидкий зір»... зараз в новацтві зробили вмілості за назвами цих проб, дуже смішно і дітям дуже подобається. Перший новацький табі проходив в 18 році біля Дрогобича там було 18 дітей

Та все ж найбільшого розвитку робота з наймолодшими дітьми набула після Другої світової війни, коли Пласт іммігрував в табори переселених осіб. Там був неймовірний чоловік Теодосій Самотулка його дуже хвилювало, що в Німеччині діти втрачають знання про Україну, але і розумів, що маленьким дітям розповідати історію України в формі уроків буде дуже нудно і він придумав цікаву ідею, яку ми використовуємо і зараз - історичні ігрові комплекси, це та річ, що є в Новацтві і зовсім немає в юнацтві. Тобто проби є і там і там, вмілості теж, а історичні ігрові комплекси тільки в новацтві. У нас є навіть цілий Крайовий табір «Літопис рідної землі», який суто по от цим комплексам. Самотулка поділив історію на три періоди: княжу добу, що має назву «Отрок», козацьку добу, що називається «Джура», і січове стрілецтво і новітня історія – «Звідуни» і ще одну добу він взяв для маленьких дітей, яка називалась «Захисники рідного вогнища» і це був загальний вступ в історію. Відповідно є ціла програма, як цю історію подавати і найчастіше вони її подавали на таборі через гру. Через табір і через цю гру проходили усю історію і потім мали спеціальну «Нашивку» яку носили на однострої, тема ця була і для хлопців і для дівчат. Придумавши цю ідею він заклав принцип, що вся праця з новацтвом повинна базуватись на грі.

Коли вже пластуни переїхали в другу хвилю імміграції з таборів переселених осіб в Канаду, Сполучені Штати то там вже почали працювати над створенням новацьких проб, вмілостей. Тоді вони і створили три проби зі страшно смішними назвами: жовтодзюб, юне орля і орля. Якщо ти спитаєш у середньостатистичного пластуна, які проби є в новацтві то вони скажуть тобі оці смішні назви, хоча насправді вже десять років як ми змінили назви. Створювались ці проби скоріше під вимоги життя українців за кордоном, головною ідеєю яких було консервувати українство як таке. Там було дуже багато про історію, про мову про знання свого краю, тож десять років тому коли ці проби прийшли в Україну ми задались питанням, що ці проби не є такими актуальними для України. Тоді Марічка Артиш, Оля свідзинська, Ярина Яцун, Марта Мадич зібрались в таку організаційну групу і вирішили перепри думати ці проби. Вони створили дуже гарну систему. Діте 5 років в новацтві і на кожен рік у нас є проби, котрі називаються дуже просто: орля, сильне орля, красне орля, обережне орля, бистре орля, так виходить ніби «СКОБ» За 5 років. Кожна з них розрахована на рік, але вони не є такими, що дитина обов’язково повинна пройти їх усі, з кожним роком вони стають складнішими і розраховані вони скоріше на вік, якщо в юнацтві коли би ти не прийшов ти повинен скласти прихильника, учасника і тільки тоді розвідувача, то в новацтві ти здаєш ту пробу яка відповідає твоєму вікові. Якщо дитина прийшла в новацтво в 9 років то вона здає пробу, що відповідає її вікові, бо вони на стільки ускладненні, що вже включають в себе усі попередні проби.

Які є особливості програми виховання в новацтві сьогодні

В Пласті побутує думка, що з дітьми в новацтві тільки те і роблять, що бавляться і панькаються… Хоча насправді ці всі діти дуже серйозно ставлять до усіх Пластових речей дуже цікаво вчаться. І насправді все передається через гру, бо так легше за все дітей чомусь навчити аби вони засвоїли знання. Відповідно усі новацькі занять будуються наскрізною темою. Наприклад у нас є точка в пробі «Дізнайся про сторони світу і вмій показати їх на компасі» і ми беремо ще одну точку: «Навчись зав’язувати три пластові вузли». Але ми не будемо розказувати: «От діти є компас, от діти є карта, північ це туди, захід це туди», - це все буде проходити в формі казки. Наприклад ми з дітьми будемо уявляти, що ми летимо на повітряній кулі, крісла ставимо колом, опиняємось ніби в корзині повітряної кулі на дошці малюємо карту світу і кажемо: «Зараз ми з вам летимо зі Львову в Єгипет, де будемо дивитись на перше з семи чудес світу, на піраміди, - малюємо на дошці компас і питаємо: в яку сторону на треба летіти», - а вони дивляться, розуміють і відповідають: «На південь». А в процесі вони ще в щось бавляться, дивляться на ці усі піраміди, виховник їм розказує, ще і про піраміди. А з Єгипту вони летять в Висячі Сади Семіраміди в Месопотамії і вони по карті дивляться куди їм треба летіти. А в певний момент на нашу кулю «налітають дикі птахи» і вони рвуть наші шнури, які тримали ту кулю, а нам тепер треба зав’язати, аби летіти далі. І тут вихвоник каже: «А давайте подумаємо, бо тут от дві однакових кінці і треба один вузол, а тут от вони так згризли, що один кінець трохи тонший, то треба інший вузол, а тут треба трохи укоротити», - і ми розказуємо дітям, що якщо два однакових кінці то ми використовуємо «пластовий вузол», якщо один товщий за інший то ми використовуємо «ткацький» а якщо треба тохи укоротити довжину линви то беремо «рибальський». Так діти навіть не помічають, що за цікавою грою вони навчились ще орієнтуватись по компасу і зав’язувати «пластові вузли». І таким чином будуються будь-які пластові сходини, навіть, коли ми розказуємо про якісь дуже серйозні пластові речі, наприклад, пластовий закон, ми все-одно це передаємо через гру. Ще одна цікава річ, на відміну від юнацьких куренів, що мають патронів, і курені будуть «імені Олени Пчілки», «імені Василя Стуса», новацькі, ми їх називаємо гнізда мають казкові назви. Вони видумують собі легенду і до тої легенди видумують назву гнізда. Наприклад гніздо в якому я гніздова називаються «мандрівники сонячного ранку» наша легенда пов’язана з мандрами і всі наші сходини пов’язані з тематикою мандрів.

Як діти приходять у новацтво?

Їх приводять батьки. А батьки дізнаються від друзів, з інтернету, з телебачення, зазвичай це якісь свідомі батьки. У Львові трошки інша ситуація, тут усі знають про Пласт. Усі ці ви марші на 12 квітня, коли величезні натовпи пластунів йдуть в одностроях, а попереду йдуть новаки, це усім дуже подобається і усі хочуть віддати дитину в Пласт. Бувають випадки в Києві і далі на схід, батьки хочуть, аби діти були в українському середовищі тоді вони віддають дітей у Пласт.

Які є у новацтва складнощі, труднощі можливо проблеми?

Проблеми є їх достатньо багато перше з все: нас дуже мало, нас тобто новацьких виховників і новацтва загалом. Особливо мало порівняно з юнацтвом. Я особисто мрію, що у нас буде система як в діаспорі, там дуже мало дітей приходить у Пласт в юнацькому віці, діти починають з новацтва і вони проходять усі ланцюжки пластового виховання. І це напевно те, що ми намагались прописати в «Стратегію пласту» щоб кожен юнацький курінь взяв собі під опіку новацьке гніздо. Це моглоб стати для куреня наче довгострокова інвестиція, сьогодні вони «віддають» одного юнака якому 15-16 років а за 4-5 років мають ціле сформоване новацткий рій, що готовий перейти в юнацтво і стати повноцінним гуртком.

Дехто нам каже. Що ми замало інформуємо пластунів про себе, напевно це і утворює другу проблему – це міфи, міфи про новацтво. О це типу «їм треба шмарклі витирати» або «що це дуже важко». Мої діти з якими я займалась, коли їм виповнилось 15-16 років, я їх спитала: «Ну що коли новацтво набирати будете», - вони так перелякано на мене подивились: «Новацтво? Ні, це дуже складно, ми пам’ятаємо, як ти з нами мучалась, ні, ні, ні, це дуже складно!». Насправід це не те, що складно - це відповідально, але пластун повинен ставитись відповідально до будь якої справи, чи то він займається з юнаками, бо це теж дуже складно, чи новаків. Але коли ти береш з собою в гори 14-ти річних юнаків, ти себе почуваєш більш спокійним, бо навіть якщо ви загубитесь, то вони не такі полохливі і ви якось дасте собі раду. А якщо ти їдеш з 6 річними новаками то ніби, як відчуваєш більшу відповідальність. З новаками, насправді, значно цікавіше, але цю цікавість треба придумати, бо коли ти юнакові кажеш, що треба піти за дровами він розуміє, що требо готувати їсти і він йде собі. А коли так скажеш новакові він тебе спитає: «А чому?», - йому треба пояснити, чому це треба робити, чому саме він це повинен робити… У новаків загалом дуже багато питань, «а чому?». Якщо правильно підійти до організації новаків з використанням гри, то з ним достатнь не складно, ми колись збирали дрова на ватру і сказали, який рій назбирає більше дрів той отримає шоколадку, за пів години була купа дрів висотою вище викховника. У них купа енергії, але роль новацького виховника в тому або відчути коли от буде вибух цієї їхньої «активності» і вчасно їм, щось запропонувати і змінити зайняття.

Розкажи про якісь особливості виховання, які завдання ставляться перед виховником?

Мені колись розказала, новацька виховниця коли я була юначкою: діти поки малі вони в себе все вбирають як губка, тож головне завдання виховними зацікавити дітей в великі кількості речей. Усі думають, що ми розповідаємо їм казки ледве не до 11 років, це не так. Реально казки вони можуть слухати в віці 6-7 років, далі їм стає не цікаво, тож треба їм придумувати цікаві пригоди та інтерактивні історії в яких вони зможуть брати участь, і треба щоб вони розвивали їх в різних напрямках. Якщо юнацький виховник займається дітьми декілька років і розуміє, що далі вони і самі зможуть організовувати свої зайняття, то тут ти розумієш, що тобі треба буде займатись з ними усі 5 років. Усі ці 5 років я ходила, кожен тиждень і думала, щоб його такого цікавого придумати, яку б гру, як їх зацікавити. Ми мусимо розказати багато усього посіяти багато зерен цікавості до різних речей, спочатку здається, що вони не запам’ятовують нічого, наприклад ти їм розказуєш про якихось там видів зайців, а потім ти приходять батьки і питають, що вони робили, а вони кажуть: «Мамо, ми в таку кльову гру бавились», - ти собі думаєш: «я стільки готував, стільки зусиль, а вони запам’ятали тільки гру»… Але насправді вони все запам’ятовують, от ти їм розповідаєш про планети, проводиш досліди «чому місяць завжди одним боком до землі», а згодом вчитель коли розказуватиме це на уроках, ця дитина підніме руку і розкаже, ще й дослід покаже. Таким чином він стає лідером в цьому своєму маленькому середовищі, будучі дуже малою дитиною. І от наше завдання посіяти зацікавлення до різних всяких речей, не те, що навчити усьому, а розказати, що це є і зацікавити, щоб дитина почала цікавитись сама.

За що я ще страшенно люблю новацтво – воно тебе виховує як людину, ти стаєш таким міні суперменом, ти завжди повинне знати на порядок більше ніж вони , а вони як маленькі дитячі енциклопедії, вони вже дуже багато знають. Тож ти мусиш весь час, щось читати,читати дитячі книжки, щоб бути в курсі, про що вони говорять. Я мусила прочитати усі 7 томів «Гарі Потера» бо мої діти це читали і говорили про це, я мусила бути в темі, бо по іншому у тебе не вийде тримати авторитет. Або наприклад я дівчинка, я боюся павуків, а поруч з дітьми я не боюсь нічого. І от уявіть я чую з будиночку крик: «У нас тарган», - я заходжу і бачу величезного жука, я бере себе в руки, беру жука в руки і виношу його на вулицю, кажу, що це лісовий жук, випускаю його і роблю так «ФУХ!!!». Насправді я б ніколи в житті не взяла б його в руки, але коли ти з дітьми ти  не можеш мати ніякого страху, ти стаєш таким собі «суперменом», мусиш вміти багато усього і побороти усі свої страхи.

Розкажи про перехід з новацтва в юнацтво, чи усі переходять, якщо ні, то чому, в чому проблема?

Переходять усі, але залишаються не усі. На етапі переходу відсіюється до 20 відсотків. Коли я була новацькою виховницею, я чітко знала, усіх дітей які не залишаться в пласті, це видно як по дітях так і по батькам. У деяких батьків є панічний страх перед наметовими таборами, вони звикла, що їхні діти в комфорті на базі, або поки вони були маленьким батьки їм ще не планували великих занять, але коли вони підросли до 12 років батьки говорять: «Досить Пласту, вони побавились, чомусь вона навчилась, але далі ні» і віддають дітей на якісь свої серйозні зацікавлення. Буває таке, що по дитині добре видно що вона не для Пласту, до 12 років, якось ще не має поділу на субкультури, а от коли діти підростають, стає чітко видно, що та чи інша дитина не приживеться в Пласті.

Але найбільшим переломним етапом є курінний табір і тут все дуже залежить від того як новацький виховник буде працювати з юнацьким, наскільки останній зможе здобути авторитет. Уяви ти 5 років працюєш з дітьми вони на тебе рівняються ти для них реальний авторитет і тут приходить якийсь новий чувак який каже: «Ну всьо, тепер я ваш начальник, будете слухатись мене», - а вони вже є сформованою бандою, коли ти набираєш групу з вулиці то тобі легко здобути у них авторитет, бо вони кожен окремо, а ту є банда які згуртовані, у яких є свої звичаї, жарти… Юнацькому виховнику треба мати дуже сильну харизму, щоб до них влитись і це відбувається поступово. І от найбільш проблемним місцем є юнацький табір. В новацькому таборі програма побудована на грі, і всі речі стають дуже важливими, там і особиста поведінка,і точкування, і усе на таборі прив’язані до цієї гри, в ранці вони йдуть вчитись якихось природничих речей, в обід у них спортивні вмлості, а ввечорі вони займаються мистецтвом і усе це впливає на загальний результати гри, вилпливає з неї і діти все це розуміють їм це цікаво. А коли вони приїжджають на юнацький табір на якому не має такої продуманої легенди нудно. Я завжди кажу, юнацьким виховникам, якби ви придумували собі такі легенди, вас би на руках носили, бо дітям це справді цікавою. Тому дуже важливо аби перший табір мав круту легенду.

Як ти думаєш, чи є сьогодні розвиток новацтва на часі чи варто вкладати в це зусилля і ресурси?

Ідея Пласту: виховання свідомих громадян, а їх варто виховувати в будь-якому віці. Це можу здатись смішним, ну як можна виховати свідомого громадянина чи провідника суспільства в віці 6 чи 7 років, але це дуже легко і просто, бо діти дуже часто шукають собі лідерів і зразків, у них якраз настає той період коли вони розчаровуються в батьках і починають шукати лідерів в своєму оточенні. Я дуже довго думала, що мої нвацькі сходини нічого не дають, вже на третьому році діяльності я думала: «ну і що вони навчились за ці 3 роки»,- і от на батьківських зборах, а це дуже щирі вийшли збори, батьки нарешті почали зі мною говорити відверто, і розказували що змінилось в їхніх дітях поки вони в Пласті і от одна мама говорить, що дочка була дуже сором’язлива, але після Пласту вона почала вчити дітей на перерві бавитись в Пластові ігри, вчить співати Пластових пісень і тепер усі до неї горнуться вона попри те, що мало спілкувалась раніше, стала тепер провідником в своєму маленькому суспільстві, діти побачили, що вона вміє,щось таке, чого не вміють вони. Мені здається, що ці діти які зможуть бути лідерами від самого малечку, зможуть ними бути завжди, це на багато якісніше виховання провідників ніж просто в’язати у віці 12-13 років вже сформованих особистостей. А виховуючи дітей змалечку ти виховуєш в них почуття справедливості, яке в цьому віці у них особливо загострене, вони тебе зрівняють з землею, якщо десь, щось було не чесно.

Як ти думаєш, що було б важливо робити для розвитку новацтва?

Кожному юнацькому виховнику треба подивитись на свій юнацький гурток і вирішити, ага от оцей дуже свідомий хлопець чи дівчина, має почуття гумору і такий вигадник з нього буде новацький виховник, а от цей теж має добру пластову поставу, але не має не дуже велику фантазію то і із нього буде юнацький виховник. Тобто кожен має налаштовувати з самого початку, що з вас має вийти два новацьких виховники і два юнацьких виховники, то тоді воно б працювало значно краще. Я бачу наскільки це круто працю в тому курені в якому я була юначкою. І куди йдуть усі діти з мого новацького гнізда, вони один одного знають у них немає проблем зі спілкуванням, вони вже сидять і чекають о за рік до нас має прийти новацький рій, вони спілкуються, з новацтва і їм не страшно йти в юнацтво бо вони знають, що їх там вже чекають друзі, які перйшли туди два роки тому з їхнього гнізда. Ця ж система забезпечить новацтво виховниками, бо у Львові наприклад буває черга до 100 людей в новацтво, через те, що є брак виховників. Також дуже важливо є в будь-якій станиці створити середовище виховників, які будуть залучати туди ще нових виховників, а вони вже набиратимуть собі гуртки.